Українські народні пісні

• Колядки
  Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
  Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
  Завантажуйте слова найпопулярніших колядок одним .doc файлом.
  

  Тексти колядок

• Щедрівки
  Через тиждень по Різдві, 31 грудня, або 13 січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік - Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.
  У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новорічних пісень — щедрівок, співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрували також групами: «Меланка», «Василь» та «Ряджені».
  Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим.
  

  Тексти щедрівок

• Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки, риндзівки)
  Веснянки - назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. За допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило.
  Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай. Назв у веснянок є багато: «ягівка», «гаілка», «гагілка», «ягілка», «магілка», «галанівка», «лаголайка», «риндзівка» та інші. Кожна місцевість, окрім особливої назви, мала ще й свої традиційні слова веснянок та веселих забав.
  Різновидом веснянок є гаївки - пісні, що виконувались тільки у час великодніх свят. Гаївок було багато і різних: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат, були й гаївки, у яких парубки та дівчата обирали собі пару. На відміну від гаївок, веснянки обіймають цілий цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення цілу весну. Так, не кожна веснянка є гаївкою, хоч кожна гаївка є веснянкою.
  Але, попри все,  найголовнішим залишається те, що усі веснянки, як би їх не називали – це ті пісні, що звеселяють людей, несуть в їхні душі красу та оптимізм та є дорогоцінним скарбом ранньої культури наших прапрадідів.
  
• Коломийки
  Коломийка — найпоширеніша танкова пісня, котра поєднує в собі поетичне слово, музику і танець в одну цілість.
  Кожна коломийка складається з 2 рядків по 14 складів та може бути як приспівкою до танцю, так й існувати незалежно від нього. Коломийки лаконічно, але дуже виразно змальовують буденний та святковий побут. Поряд з цим у них закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології.
  Коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. Вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. Адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. Коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя.
  Завдяки незвичайному багатству і різнобарвності мови коломийок вважається, що той, хто хоче навчитися гарно висловлюватись, мусить учитися коломийок напам'ять. А через їхній жартівливий, життєствердний пафос коломийки не забуваються, а передаються із покоління в покоління.
  
• Народні думи
  Оригінальним і популярним видом усної народного творчості в Україні є думи. Це великі музично-поетичні твори переважно героїчного змісту про важливі історичні події. Думи виконувалися речитативом, близьким до співу, під супровід народного інструмента - кобзи, бандури або ліри. Звідси й назва мандрівних народних виконавців дум – кобзарі, бандуристи, лірники.

  Власне у думах українська історія повстає такою, якою бачило її серце звичайного чоловіка – живою та емоційною, адже кожна дума була не просто епічною оповіддю, а довершувалася ставленням мовця до зображуваних подій, переплітаючись з емоційно насиченими відступами та лірикою. Мандруючи від села до села, кобзарі несли людям не тільки інформацію про різні події, а й ідеї єднання народу, волі та незалежності. З самого свого зародження у думах утверджувалися гуманістичні ідеали, високі моральні принципи українського народу.

  Завдяки цим своїм особливостям думи стали чудовим пізнавальним і виховним матеріалом для формування уявлення про український народ як невід'ємну частку світової спільноти.
• Повстанські пісні
  Кожна історична епоха залишила глибокий слід в українському фольклорі, але жодна з них не дала такого великого багатства різножанрових оповідних і пісенних творів, як боротьба ОУН і УПА за незалежність та соборність своїх етнічних земель у 1940–1960-х роках. Свідченням цього є тисячі повстанських пісень, поширених не лише в регіонах масового визвольного руху, а й за межами України.
  Повстанські пісні – сукупність пісенних творів про національно-визвольну боротьбу українського народу у ХХ ст., які відображають ідеї самозречення та жертовності на благо державності України, передають захоплення красою, мужністю та сміливістю нескореністю духу. У переважній більшості вони нагадують історичні пісні, бо у них також осмислено та оспівано важливу епоху в минувшині українського народу.
  У цих піснях терміни "козак", "стрілець", "повстанець" вільно змінювалися в різних варіантах, так як  вояки-повстанці ототожнювали себе з героями минулого. Так само й повстанські пісні творилися на традиціях козацької, гайдамацької, опришківської та стрілецької лірики із додаванням авторського компонента. Їхніми творцями зазвичай були безпосередні учасники бойових дій, які в умовах переслідувань змушені були творили під псевдонімами. Тим не менше, багато повстанських пісень, що дійшли до сьогодні, стали народними.
  
• Весільні пісні
  Українське весілля - барвисте і пишне родинне свято, що радістю та веселощами супроводжує найвідповідальнішу подію в житті молодят – шлюб. І звісно, яке ж весілля без пісні: радісної чи сумної, та все ж весільної?!
  Весільні пісні – це пісні, які супроводжують хід весільного обряду на усіх його етапах, пояснюючи зміст і значення кожного з них. Значна кількість весільно – обрядових пісень генетично являють собою своєрідні замовляння, якими учасники весільної драми висловлювали молодому подружжю різні доброзичливі побажання.
  Різні весільні пісні покликані прославляти молодих та їх батьків, відображати думки та настрої учасників весільної драми, або ж описувати основних дійових осіб та їхні дії. Так, у весільних піснях ідеться і про свах, і про дружок, світилок, бояр і боярок, старост і дружб. Співають весільних пісень тільки жінки. Чоловіки ж беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду — під час нападу бояр, викупу нареченої. Можна сказати, що всі весiльнi пiснi становлять одне велике драматичне дійство, але кожна з них може бути й самостійною малою п’єсою.
  Через різноманітні табу, побажання, висловлені в яскравій художній формі, весільні пісні несуть глибокий виховний заряд, закликають любити рід, родину, не цуратися батька-неньки, чесно працювати й жити поміж своїх і чужих, близьких і далеких людей.  Весільні пісні — промовистий доказ не лише багатства змісту й форм найбагатшого з усіх обрядів — весільного, а й високої моралі українського народу.
  
• Колискові пісні
  Колискові пісні - ліричні пісенні твори, які виконуються матір'ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.
  
  Це один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Для того, щоб зрозуміти витоки і генезис жанру, слід проаналізувати його найдавніші зразки. Спостереження доводять, що не лише образно-тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною будовою вони споріднені із замовляннями. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а, як і замовляння, привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла, сприяти її здоров'ю і швидкому ростові